Як клуб «Добре поїхали» святкував 8-му річницю

розміщено в: Блог | 0

Свою 8-му річницю клуб активного та екологічного туризму «Добре поїхали» відзначив поїздкою в Коростишів.  Це і недалеко від Києва, і дорого гарна, і є на що подивитися.


Огляд міста почали з річки Тетерів та її скелястих берегів.

В той час, коли ми, непоспішаючи оглядалися навкруги та долали перешкоди, Ярослав Козак підкорював найвищу скелю на березі)

А потім  поїхали дивитися на гранітний кар’єр — видовище фантастичне.

Круті береги, прозора вода чудернацького бірюзового кольору.

Фотосесія на фоні)

Час прогулятися центром цього містечка, де отак просто під ногами валяються отакі камінчики, а оголошення висікаються на гранітних плитах)

Чистий, невеличкий та небаголюдний центр Коростишева.

Костел Різдва Пресвятої Діви, збудований в 1779 році, в радянські часи тут було зерносховище та кінотеатр.

Пам’ятник Густаву Олізару, поету та громадському діячу, саме їхньому роду належав Коростишів з 1565 року.

А в міському парку розташовувався маєток Олізарів, на жаль до нашого часу мало що збереглося.

В нижній частині парку алея вже сучасник скульптур, автор Віталій Рожик мешкає поряд.

Але найбільше захоплення, напевно, викликала гребля)))

Агов, на тому березі)

Пам’ятники героям різних епох…

Пам’ятник Небесній Сотні, не те, що в Києві — одні обговорення.

Ну і такі дивні пам’ятники)

Село Високий камінь, невеличкий перекус на природі, ну звісно ж на високому камені)))

Далі в Городське до Свято-Духівського чоловічого монастиря. Монастир дуже незвичний, розташований в лісі, і скоріше схожий на таке собі дерев’яне містечко.)

Фотосесія біля річки) А ось і фотографи))

Попереду Червона гора – пам’ятка Трипільської культури, гайда її підкорювати)

Можна і перепочити, бо все, що планувалося побачили)

Можна і  пообідати))) За святковий стіл нас  прийняв культурну–мистецький центр «Поліська хата».

Хата стара, і в середині там багато цікавого, але я то пропустила, бо  поцупила оцю прекрасну пляшечку з логотипом клубу, яку Катерина подарувала на річницю. Ні, не подумайте, розпивати її не збиралася, всього навсього пофотографувала. Подарунок чудовий, хоч Катерина і говорила, що то зроблено на швидкоруч і так собі. Але, як на мене, то просто супер, автобус ніби-то живий, а ще купа теплих побажать та стрічечок)))

Обід був неперевершеним та смачним, всю кількість страв я навіть не запам’ятала)))
Все, можна розслабитися, наприклад допомогти припнути баранця, який відірвався)

На закуску ще один кар’єр і час повертатися)

Святкування вдалося — 9-ий сезон мандрівок відкрито)

Залишити відповідь

Ви повинні бути авторизовані , щоб залишати коментарі.