Відпустка в Карпатах. Королівське поле, ч. 1.

розміщено в: Блог, Публікації | 1

Текст: Ярослав Козак
Фото: Микола Дашевський, Юля Цимбалюк, Тетяна Турейська, Ярослав Козак.

Знайомство з Усть-Чорною. Так ось яке ти, Королівське поле!

Трохи побоювався цього заїзду. Одне із найбільш віддалених місць в Українських Карпатах, майже зовсім не вивчене туристами. Уява малювала суворі, закутані хмарами гори зі стрімкими схилами, вузькі темні долини й затяжні дощі, від яких лише й радості, що гриби ростимуть.

Реальність перевершила всі наші сподівання. Суворе лісорубське селище виявилось привітним і сонячним, з численними магазинами й кафе (ага, навіть крута піцерія на території лісопилки!), наші господарі – цікаві, комунікабельні й гостинні люди, а садиби для проживання – не якісь там прості сільські хати, а «заточені» під прийом туристів сучасні котеджі. До яких нам положено було отримати «бонус» у вигляді бесідки з мангалом в садибі «У Андрія» та цілу колибу (!!!) в садибі «У музиканта». Хотілось би одразу сісти й випити за приїзд, але ні, ми йдемо в гори. Відпустка в Карпатах з клубом “Добре поїхали” розпочинається!


Перша вилазка в гори, фото: Миколи Дашевського

 

Маршрут на перший деь має бути нескладним – лише так, щоб ноги розімяти, взуття підігнати та свіжим повітрям подихати. Але обов’язково треба піднятись нагору, хоч би й трохи – аде щоб відкрилась панорама на долину Тересви, по берегах якої те саме Королівське поле й розкинулось. Ось такий маршрут тут називають “Гора любові й Гора розлуки”, тільки це вже не зовсім народна творчість, скоріше якийсь гід-провідник ще в часи існування радянських турбаз такий каламбур придумав.


Підйом і справді нескладний, та ще й у затінку.
фото Миколи Дашевського


В кожного фотографа свої моделі – чебрець, суниці, грибочки…


Сезон ягідних турів розпочато, фото Юлі Цимбалюк


Зустрічають не хлібом-сіллю, а дровами 🙂 фото: Тетяна Турейська


так починаються маршрути з Усть-Чорної, фото Миколи Дашевського


Злиття Мокрянки й Брустурянки – початок річки Тересви


Ранішній туман заливає долину Тересви.

День на полонині. Вона прекрасна, ця полонина Красна.
Абсолютно точна назва, вона дійсно Красна. Навряд чи знайдеться в Карпатах полонина з такими стрімкими схилами, вузьким і гострим, наче лезо бритви, гребенем та фантастичної краси пейзажами.
А приполонинні високогірні ліси – це взагалі щось особливе й неймовірне. З південного боку схили Красної вкриті буковими пралісами, це один із масивів Карпатського біосферного заповідника. Якщо ви хочете побачити панораму Карпат без жодної вирубки, то вам саме сюди, на Красну!


Південні схили Красної і високогірні букові ліси.
Туристичний всюдихід, зручний та комфортний, завозить вас на Красну. Ми фотографуємось на вершині гори Климової (1492 м), відпускаємо машину, і йдемо на прогулянку по полонині.

Той випадок, коли “Добре поїхали” дійсно добре приїхали 🙂

Згори вниз йти легше. Нам по цьому гребеню – аж до кінця полонини, де біля верхньої межі лісу, на Ґавайсґаворі нас чекатиме машина, місцевий магнат Йосип з помічником-водієм та смачнющий обід.

Фотографуємось і вирушаємо.

Озерце у формі сердечка та приполонинні ліси.


Місце, де добре сидіти і дивитись на гори. Добре, коли нікуди поспішати.

На полонині випасають худобу. Можна пройти до пастухів (вони тут ночують) і попросити в них свіжого сиру.

А ось і чабан намалювався 🙂

Коники… Вони тут ціле літо. Прям як мустанги…

А ось і туристичний притулок та місце нашого обіду.

Дітям головне, щоб дорослі не заважали.
фото Юлі Цимбалюк


Йосип і його “фішка туру” – кулеша, перекладена бринзою.

Зацініть розміри казана з шурпою.

Ще один погляд на околиці Красної, і будемо їхати вниз.

Околиці Королівського поля – куди піти, що дивитися 
Найпростіші маршрути – це ті, що починаються в самій Усть-Чорній, і не вимагають залучення додаткового транспорту. Деякі з них використовувались і раніше, під час функціонування тут в радянські часи турбази «Ялинка», своєрідного піонерського табору для дорослих. «Тропа здоров’я» напевне мала означати найпростіший маршрут, який під силу кожному, навіть хто ввечері добряче закладає «за воротнік». Тепер її частіше іменують «графською стежкою» – і звучить милозвучніше, і черговий раз наче нагадує нам, що поле-то королівське J Саме під час прогулянки цією стежкою нам  вперше трапились білі грибочки. Стежина траверсує схили над селищем, ведучи нас фактично на одній висоті, без стрімких підйомів та спусків, йдеться легко і комфортно. На фініші маршруту маємо можливість оглянути панораму навколишніх гір, пройтись по трасі гірськолижного підйомника вгору та спуститись до турбази, точніше побачити те, що від неї залишилось.


Вона така рівна, наче сам граф її лінійкою вимірював 🙂
 

Нарешті грибочки!

Колиба давно минулих часів.


Водоспад на Брустурянці, фото Миколи Дашевського.

На клаптику королівського поля…
фото Миколи Дашевського.


А ще нам показали місцеву пекарню зі старою дров’яною піччю.


Було дуже смачно 🙂
фото Юлі Цимбалюк

В продовженні репортажу очікуйте: перевал Присліп, Угольський масив заповідника – Карстовий міст, букові праліси, форельне господарство, музей “Калини”, Королівський винзавод та багато іншого…

тут можна переглянути більше фотографій

Зареєструватись в наступний заїзд “Відпустки в Карпатах” (22-30 липня 2017 р)

Одна відповідь

  1. […] Відпустка в Карпатах. Королівське поле, ч. 1. 04/07/2017 […]

Залишити відповідь

Ви повинні бути авторизовані , щоб залишати коментарі.