Прогулянки з Верховини. Частина І

розміщено в: Блог | 0

Матеріал може бути цікавим для тих, хто планує відпочинок у Верховині, чи у Верховинському районі, і задається питанням: чим зайнятись там впродовж тижня – десяти днів.
Всі фотографії зроблено учасником проекту “Відпустка в Карпатах 2013” Миколою Дашевським.

13

День перший. Пушкар.
Логістика добирання з Києва дуже проста: поїзд №43 до Івано-Франківська, далі орендованим автобусом (там майже вдвічі швидше). Якщо УЗ введе новий поїзд Київ – Рахів, то буде ще краще 🙂

Поселяємось на базі “Водограй Карпат”. Вона за межами населеного пункту, на березі гірського потоку. Концепція подорожі – поєднати активний відпочинок, походи в гори та проживання у комфортних умовах.
DSC_2301

Залишивши речі в номерах, йдемо на прогулянку. Вибираємо найлегший і найпростіший маршрут – потрібно не лише акліматизуватись, а й подивитись “хто як ходить”, щоб планувати наступні маршрути. Піднімаємось на Пушкар – невеличку вершинку над самою Верховиною, щоб учасники проекту нарешті побачили, куди ж вони потрапили 🙂
1

Вид на сусідню вершину – Магурку. Туди підемо завтра.
3

Скажіть, що не типовий пейзаж 🙂
4

Фотографи залягають на півгодини.
5

Під нами – центр Верховини і русло Чорного Черемошу. Над ними – масив Покутсько-Буковинських Карпат. Пояснюю, що першу частину маршруту (долиною + перший підйом) варто здолати спеціально обладнаною машиною, щоб більше часу було для прогулянки по самих верхах.
6

День другий. Магурка.
Після святкової вечері і ситного сніданку саме час в гори. Магурка що буквально “нависає” над нашою базою, то ж ніякого додаткового транспорту в цей день нам не потрібно. Вирушаємо дорогою, що веде на північ, вздовж Жаб’євського потоку – вона красивим серпантином обходить гору по колу і легко виводить нас на вершину (орієнтовно до 2 годин підйому).
1

Такі краєвиди відкриваються з підйому.
7

8
11

Привал на вершині.
12

Вид на Чорногору.
14

Так і живуть. Від центру Верховини це 2-3 години ходу, але гуцули долають цю відстань за годину. В їх розумінні це і є “один гуцульський кілометр”.
15

Вічний бонус для фотографів – коні.
16

Помалу сходимо вниз, іншою дорогою. Маршрут у нас кільцевий, так цікавіше.
17

День третій. Біла Кобила.

Ось Жаб’є. Гуцульська столиця.
А ось “газон”. Гуцульський всюдихід.
DSC_0375

Великі панорамні вікна, відкритий люк, зручні сидіння – що іще потрібно “лінивому” туристу?
DSC_0378

Машина піднімає нас на перевал Присліп, це близько 1200 метрів над рівнем моря. До вершини Білої Кобили – близько години ходу, набір висоти майже 300 метрів.
DSC_0391

Вид на перевал Присліп зі підйому.
DSC_0415

Схили Покутсько-Буковинських Карпат майже повністю заліснені, лише на вершинах розсипи каміння, та невеликі полонини.
DSC_0418

Шлях до вершини ускладнений густими заростями чорниці. Швидкість руху падає практично до нуля.
Та все ж, ми нарешті тут!
01

Дорога донизу. Вибираємо найкоротший маршрут.
02

З перевалу машина піднімає нас на вершину, що на протилежній стороні. Тут чудовий краєвид в напрямку Чорногори.
03

І зручне місце для пікніка на природі.
04

Ніщо не може завадити голодному туристові, лише вони… Коні 🙂
05

Мужик! Ну я ж кращий, ніж ГАЗ-66?
06

В наступних частинах фотозвіту – Шпиці та Чорногора, бринза і полонинське господарство, Кострича і Кривопільський перевал, перевал Буковець і форелевий ставок, музеї у Верховині та околицях.

Залишити відповідь

Ви повинні бути авторизовані , щоб залишати коментарі.