Вражаючий Кривий Ріг (день перший)

розміщено в: Блог | 0

Новорічний маршрут до Кривого Рогу — це був новий маршрут «Добре поїхали». Навряд чи його можна назвати екологічним, скоріше промисловим, а от активним, то це точно.  Назва туру — «Вражаючий Кривий Ріг», не знаю як  інших, але мене місто точно вразило, можливо саме тому, що я ніколи не була у промислових регіонах України. Фотографії та відео, то все не те, щоб відчути місто треба з замиранням серця  посеред ночі дертися на відвал, тримаючись за мотузку, зі словом «вау» спостерігати за роботою в залізорудному кар’єрі, де внизу неначі іграшкові працюють крани та їздять білази, а люди взагалі малесенькі цяточки, з острахом заглядати в 400 метрове провалля, долаючи свою акрофобію лізти на копер вентеляційної шахти та насолоджуватися спогляданням різнокольорового диму.


А ще мені сподобалося саме місто з його кольоровими будиночками, широкими тротуарами без припаркованих автомобілів, ми спокійно йшли у шістьох, знайди таке в Києві) Ще тут немає мафів  з  холодильниками)))


За роки подорожей з «Добре поїхали» ми вже звикли, що в кожній мандрівці на нас чекають унікальні місця і зустріч з унікальними людьми. Такою людиною  в Кривому Розі виявився наш екскурсовод Володимир Казаков, географ, вчений, мандрівник,  кандидат географічних наук, доцент, завідувач кафедри фізичної географії, краєзнавства та туризму.
Він провів разом з нами цілих три дні, все показував і розповідав, і його розповіді були надзвичайно цікавими. Це були розповіді людини, яка любить своє місто намагається поділитися цією любов’ю з туристами та відкрити для них найцікавіші куточки). А ще ця людина —  незгасаючий генератор позитивної енергії, яка підзаряджала нас і зігрівала в майже 20 градусний мороз)))

Кривий Ріг найдовше місто в Європі, за офіційними даними його довжина складає 126 км, насправді десь 80км. Одразу ми не відчули на собі його протяжності, бо готель знаходився зосім недалеко від залізничного вокзалу. Це вже потім, побувавши в північній та південній його частинах, усвідомлюєш маштаби міста.
В Кривому Розі 5 гірничо–збагачувальних комбінатів — Північний, Південний, Центральний, Новокриворізький, Інгулецький та металургійний комбінат АрселорМіттал Кривий Ріг, на деяких з них ми побували, відвідали їх музеї, а інші бачили лише здалеку, бо до туристів тут не дуже охочі.
Але все по порядку.
Рано-вранці 31 грудня на платформу Криворізького залізничного вокзалу висадилася невеличка група туристів з київського потяга. Трохи перепочивши та дочекавшись інших учасників ми рушили знайомитися з містом. Виявилося, що Кривий Ріг зовсім не туристичне місто, а тому наступні три дні ми розсікали по місту на маршрутці))))

Перша зупинка — це пам’ятник козаку Рогу.  За одною із легенд саме він є засновником міста. За іншим переказом місто отримало свою назву від мису, який мав форму рога.
Козак Ріг уже в святковому вбранні)))

Два Козаки

Далі прямуємо на південь, подорозі зупиняємося помилюватися різнокольоровим димом та вдихнути на повні груди свіжого криворізького повітря))))

Дехто полює на індустріальні пейзажі, а дехто на фотографів)

Південний ГЗК, тут на нас вже чекають. Для відвідувачів збудовано два оглядові майданчики з різних боків кар’єру.
Коли підходиш до краю, в тебе затамовує подих, бо під тобою розвертається неперевершене видовище. Кар’єр величезний, його не можна охопити поглядом, і він тим паче не влазить у кадр.

А ще він глибокий, бо крани, білази та вагони з рудою виглядають іграшковими, а людей взагалі важко розрізнити.

Оскільки погода не надто тепла, то ховаємося до  павільйону, тут вже слухаємо.

Найактивніші отримують від Володимира магніти з зображення міста.  А потім і інші учасники отримують магніт–сувенір на згадку.

Переїжджаємо на інший край кар’єру, погода різко починає псуватися, пішов сніг, видимість різко погіршилася.

Раптово трохи проясніло, це дало змогу зробити нормальні кадри)))

Послухати історію ПГЗК відправляємося до однойменного музею, він нещодавно відкрився, сучасний, цікавий та теплий)))

В парку відпочинку ПГЗК роздивляємося каміння, пробуємо деяке на смак, а на деяке навіть взбираємося.  Щось мені це дуже нагадує Леніна)))  До речі в місті на сьогодні немає жодного пам’ятника вождя, всі вже впали.

Ще один екстрім 2015 року — обід у робітничій їдальні.

Я хоча ніколи і не була в радянських ідальнях, але таке відчуття, що перенеслась в ті далекі часи — низькі ціни, суворі тітоньки на роздачі.  Вони були дуже здивовані, чого це нас занесло 31 грудня до Кривого Рогу)))

Ось за це я зааплатила 17.50 грн))))

Після обіду на нас чекав ще музей АрселорМіттал Кривий Ріг.

Тут теж досить гарна експозиція, цікво розповідали,

але особисто я підкінець вже трохи куняла, далися взнаки ранній приїзд та  безсонна ніч у потязі, було страшенно жарко, що аж дивно для нашої залізниці)))
Повернулися до готелю, до зустрічі Нового року на відвалі маємо вільний час та святкову вечерю у ресторані.
Спати мені розхотілося, тому я трохи дослідила прилеглу територію, виявилося до залізничного вокзалу зовсім недалеко))
Святкова вечеря учасників клубу активного та екологічного туризму «Добре поїхали».

 

Репортаж Ольги Троханчук

Залишити відповідь

Ви повинні бути авторизовані , щоб залишати коментарі.